Останнє і трагічне кохання гетьмана Мазепи

1704 рік… Саме той час, коли гетьман Іван Степанович Мазепа досяг вершини своєї могутності. Маючи за плечима 65 років, раптом закохався у вродливу дівчину Мотрю – доньку генерального судді Війська Запорозького Василя Кочубея.

Рід Кочубеїв походив від охрещеного ногайського татарина Кучук-бея. Мотря доводилася правнучкою тому першому Кочубею і успадкувала від свого предка гарячу кров, упертість та шаленство почуттів. У далекому від нас 1704 році 16-літня дівчина почала усвідомлювати свою жіночу силу й небайдуже ставитися до гетьмана Івана Мазепи, до речі, свого хрещеного батька. Старий гетьман на подив усім сам закохався до нестями й попросив руки Мотрі Кочубеївни, але її мати Любов Федорівна, яка верховодила в сім’ї, заборонила цей шлюб.

На думку дослідника Володимира Ракшанова, почуття Мотрі та Івана Мазепи були настільки сильними, що дівчина не змогла примиритися з рішенням батьків і однієї ночі втекла до палацу коханого. Енергійна й амбітна Любов Кочубей, яка ні перед чим і ні перед ким не зупинялася для досягнення своїх цілей, тільки-но дізналася про втечу Мотрі, відразу ж змусила свого чоловіка Василя Кочубея вдарити в домашній церкві на ѓвалт. Серед ночі над Батурином полинув тривожний дзвін і прокинулася вся українська столиця. Позбігалися люди, й Кочубеїха розповіла їм про свою біду — як уночі Мазепа викрав її дочку.

Дзвін почув і гетьман. А коли слуги пояснили, в чому річ, він попросив царського полковника Анненкова, який перебував у гетьманській резиденції, допомогти йому не скомпрометувати дівчину й супроводити її додому.

Мотря плакала і благала Мазепу не відсилати її від себе. Але той не міг вчинити інакше, адже опинився у надто складній ситуації. Якби Іван Мазепа прийняв до себе в дім Мотрю, то від нього відвернулися б не тільки Кочубеї, а й уся козацька старшина, церква і народ.

Між Мотрею та Іваном Мазепою зав’язується листування. Закохані протягом недовгого часу листувалися через слуг Мотрі.

Згодом ці листи перехопив Василь Кочубей, який використав інтимне листування доньки в своєму доносі російському канцлеру Головкіну.

Мотрона почала віддалятися від Мазепи, і старий гетьман в листі нагадує їй обіцянку вічно любити його. Саме таку обіцянку дала Івану Мазепі красуня Мотря під час свого першого (і останнього!) візиту до гетьманського палацу, отримавши від Мазепи на згдаку про це діамантовий перстень.

Але ніщо не вічне у цьому світі — кохання поступово згасало. Жодна зустріч не відбулася.

Кочубей декілька разів робив офіційні доноси на гетьмана, якого обвинувачував у державній зраді. Але згодом сам потрапив у свою ж пастку. Царські міністри Росії були зачаровані особистістю Мазепи. Вони не підтримали Кочубея і розповіли про доноси Мазепі.

Звинувативши у зраді, Мазепа скарав на смерть генерального суддю Василя Кочубея, а матір довгий час протримав під вартою. Його кохання вмирало теж, важко і повільно.

А потім була Полтавська битва. І крах усіх політичних задумів. І забуття.

Мотря Кочубеївна так і не вийшла заміж. Хоча дехто з науковців вважає, що дівчину ще 1707 року віддали заміж за представника козацької старшини Семена Чуйкевича, який згодом дослужився до полкового судді в Ніжині. Так чи інакше, але Мотря завершила своє нещасливе життя, служачи Господу. Вона пішла в черниці Пушкарівського жіночого монастиря, що знаходився поблизу Полтави.

Про цю історію П.Чайковський написав оперу «Мазепа».

Джерело